Є свята, які не потребують гучних визначень. Достатньо щирого «дякую» від студентів, оплесків колег і кількох теплих слів, щоб нагадати: педагогічна праця має продовження у сотнях людських доль. Саме таким — щирим, світлим і по-родинному теплим — став День працівників освіти у Жмеринському ВПУ.
Розпочали зустріч із найважливішого. Зі словами вдячності Збройним Силам України за можливість навчати й навчатися, працювати та збиратися разом у рідних стінах. Пам’ять тих, чиї життя забрала російська агресія, вшанували хвилиною мовчання. У залі прозвучав Державний Гімн України.
Урочистим акцентом свята стало вітання педагогічного колективу та церемонія нагородження. Директор училища Владислав Кузьмін привітав колег із професійним святом, а слова вдячності за працю, професіоналізм і відданість освіті продовжилися врученням грамот. У церемонії нагородження разом із директором взяла участь інспекторка відділу кадрів Олена Білостенна.
Та особливий настрій святу подарували ті, заради кого щодня працюють викладачі й майстри, — студенти. Їхнє привітання не обмежилося традиційними побажаннями: музика змінювалася поезією, серйозні слова — гумором, сценічні номери — відеосюрпризами. Першокурсники Діана Шумська, Юлія Джус, Дар’я Лозінська та Ірина Докуржанова подякували наставникам за знання, терпіння, турботу і щоденну працю.
На сцені цього дня вистачало і лірики, і творчих несподіванок. Дар’я Отченко, студентка третього курсу групи №12, продекламувала вірш Тетяни Деркач. А майстер виробничого навчання Тетяна Деркач відкрилася перед колегами ще й як поетеса та співачка, подарувавши залу музичний виступ.
Свій музичний характер святу додав Даніїл Єпіфанов, студент другого курсу, з композицією «Гуцулка Ксеня». А коли на сцені з’явився студентський танцювальний колектив, урочистість остаточно поступилася місцем усмішкам, драйву й хорошому настрою.
За цією легкою святковою атмосферою — роки великої спільної праці. Для багатьох педагогів Жмеринське ВПУ давно стало частиною власної біографії. Тут працюють десятиліттями, проводять чи не більше часу, ніж удома, зустрічають першокурсників і проводжають випускників, переживають за них, радіють їхнім перемогам і починають усе спочатку з новим поколінням.
І саме роки найкраще показують ціну справжньої команди. Бувають періоди, коли обставини залишають дуже мало часу на рішення, коли потрібно мобілізувати всі сили й зробити майже неможливе. Наш колектив знає, що означає в такий момент стати одним цілим: не чекати, не ділити справи на свої й чужі, а просто працювати на спільний результат. І перемагати труднощі разом.
Можливо, саме тому визначення «училищна родина», яке звучало зі сцени, так точно передає атмосферу Жмеринського ВПУ. Бо родина — це не лише спільні свята. Це роки поруч, взаємна підтримка, відповідальність одне за одного і здатність згуртуватися саме тоді, коли це найбільше потрібно.
Фінальним акордом програми став музичний відеоподарунок від майстрів виробничого навчання Тетяни Волкової та Тетяни Деркач, а на сцені зібралися учасники святкового концерту.
І за всіма квітами, грамотами, музикою та оплесками залишається найголовніше: справжній результат педагогічної праці виходить зі стін училища разом із кожним випускником. У його знаннях і професійних уміннях, у впевненості, характері, здатності працювати й будувати власне майбутнє завжди буде частинка тих, хто колись його навчав.
З Днем працівників освіти, наша педагогічна родино! Нехай роки, віддані професії, повертаються повагою і вдячністю. Нехай буде здоров’я і достаток, тепло в родинах, сили для нових задумів, час для відпочинку й себе, талановиті студенти та випускники, якими хочеться пишатися. Нехай попереду буде ще багато спільних перемог, добрих новин і щасливих приводів збиратися разом.
І найважливіше — миру. Щоб наші педагоги навчали, студенти будували плани, а всі ми жили й працювали у вільній, сильній і переможній Україні.
