Що означає любити Батьківщину? Знати її історію, шанувати традиції, пишатися своїм народом? Чи, можливо, справжній патріотизм починається там, де заради рідної землі людина готова пожертвувати найдорожчим — власним життям?
Саме ці непрості запитання стали основою виховної години «Патріотизм — вияв любові до Батьківщини», яку для студентів групи №2 організував гурток «Арт-Простір» ДПТНЗ «Жмеринське вище професійне училище».
Керівник гуртка Лідія Бабич разом із майстром виробничого навчання Андрієм Заярнюком та класним керівником Катериною Ліщишеною запросили першокурсників до історичної подорожі крізь століття боротьби українського народу за свободу, гідність і право бути господарями на власній землі.
Від козацької звитяги — до героїзму сучасних захисників. Перед студентами розгорталися сторінки національної історії: визвольні змагання 1917–1922 років, подвиг Героїв Крут, боротьба Української повстанської армії, випробування Другої світової війни, війна в Афганістані, Революція Гідності, АТО та ООС, повномасштабне російське вторгнення 2022 року.
Архівні матеріали, документальні свідчення та історичні довідки допомогли побачити за датами й подіями долі реальних людей — тих, хто в різні часи ставав на захист рідної землі, своїх переконань і майбутнього наступних поколінь.
Особливо емоційним моментом став перегляд відеосюжету «Ці воїни здійснили подвиги…», представленого Світланою Вієцькою. Історії мужності та самопожертви нагадали, якою високою буває ціна свободи.
Окрему увагу приділили легендарним «кіборгам» — захисникам Донецького аеропорту. Документальні кадри їхньої боротьби стали нагадуванням про незламність українських воїнів, які тримали оборону в надзвичайно важких умовах і назавжди вписали свої імена в новітню історію України.
Під звуки Державного Гімну України особливо гостро відчувалася єдність поколінь, які боролися й продовжують боротися за незалежність. Хвилиною мовчання учасники вшанували пам’ять усіх полеглих захисників і захисниць.
Ця виховна година нагадала молоді: патріотизм вимірюється не гучністю слів, а глибиною переконань і щоденними вчинками. Сумлінно навчатися, знати історію своєї країни, поважати її культуру, допомагати тим, хто потребує підтримки, бути відповідальним за власні рішення — усе це також прояви любові до України.
Наші Герої належать різним поколінням, але їх об’єднує одне — любов до Батьківщини, сильніша за страх.
І поки ми пам’ятаємо їхні імена, розповідаємо молоді про їхні подвиги та бережемо правду про нашу історію, ця пам’ять продовжує жити.
Бо пам’ять — це наша вдячність. А гідне майбутнє України — відповідальність тих, заради кого вони боролися.
