9 березня 2026 року, у день народження великого сина українського народу — Тараса Григоровича Шевченка, здобувачі освіти групи 9 Жмеринського вищого професійного училища разом із викладачами-словесниками Тетяною Свистун та Тетяною Шевчук долучилися до вшанування пам’яті Кобзаря.
Здобувачі освіти та педагоги поклали живі квіти до пам’ятника поетові. Цей тихий і водночас урочистий жест став знаком глибокої шани, вдячності та пам’яті про людину, чиє слово вже понад півтора століття залишається духовною опорою для українського народу.
Біля пам’ятника панувала особлива атмосфера — весняне повітря, наповнене спокоєм і роздумами, ніби зберігало в собі відлуння Шевченкових рядків. У цій тиші особливо відчувалася сила його слова, глибина думок і щира віра у майбутнє України. Саме в такі моменти усвідомлюєш, наскільки пророчими та актуальними залишаються слова Кобзаря й сьогодні.
Тарас Шевченко для українців — це не лише геніальний поет і художник. Це голос нації, совість України, символ боротьби за правду, свободу та людську гідність. Його творчість формує національну свідомість поколінь, надихає любити свою Батьківщину, берегти рідну мову, культуру та історію.
Участь молоді у таких пам’ятних заходах має особливе значення. Це можливість відчути духовний зв’язок поколінь, усвідомити глибину Шевченкових ідей та зрозуміти, що його слово і сьогодні є дороговказом для українського народу.
Його пророчі рядки звучать і сьогодні:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата…»
І поки звучить слово Кобзаря — живе Україна. Живе наша пам’ять, наша культура, наша мова і наша віра у світле майбутнє.
Фото додаються нижче
