8 травня ми знову повертаємося до сторінок Другої світової війни, щоб не просто згадати минуле, а глибше відчути сьогодення. Бо для України війна ніколи не була далеким словом із підручника. Це біль, який проходив через родини, покоління, міста і села. Це пам’ять про тих, хто боровся проти нацизму тоді, і про тих, хто сьогодні знову змушений боронити рідну землю від окупанта.
Саме таким — щемливим, змістовним і глибоко патріотичним — став загальноучилищний захід до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У залі зібралися студенти І–ІІІ курсів, викладачі, майстри виробничого навчання та працівники училища. На грудях учасників були прикріплені червоні маки пам’яті — символ скорботи, вдячності та незламності.
Організували захід заступник директора з навчально-виховної роботи Олена Чичкаленко та художній керівник Алла Вієцька. Програму розпочали ведучі, які провели присутніх крізь болючі сторінки історії: від подій Другої світової війни до сьогоднішньої боротьби України за свободу. У цих словах не було формальності, бо нині кожен українець особливо гостро розуміє, що означає війна, втрата, очікування і ціна миру.
Особливо сильно прозвучала думка про те, що історія ніби знову випробовує український народ. Колись українці боролися з фашизмом, сьогодні — з рашизмом. Назви змінюються, але суть зла залишається тією самою: окупант приходить забрати свободу, землю, мову, майбутнє. І знову українці стають до боротьби. І знову матері чекають синів. І знову найкращі віддають життя за Україну.
Упродовж заходу лунали вірші, слова пам’яті та пісні у виконанні художнього керівника Алли Вієцької. Музика посилила емоційний зміст події, зробила її не просто інформаційною, а глибоко пережитою. У залі панувала тиша, у якій відчувалися і біль, і гордість, і вдячність тим, хто боровся тоді та бореться сьогодні.
Після музичної композиції учасники долучилися до символічної дії — прикріплення маків пам’яті на тематичну інсталяцію, оформлену до подій Другої світової війни. Фронтові світлини, історичні кадри, червоні маки й полотно пам’яті створили особливий простір, де кожен міг залишити свій знак шани. Студенти, викладачі та майстри виробничого навчання по черзі прикріплювали маки до композиції — тихо, зосереджено, без зайвих слів. Кожен мак став маленьким символом вдячності тим, хто не повернувся з війни.
Пам’ять загиблих було вшановано хвилиною мовчання. Це був момент, коли минуле і сьогодення поєдналися в одному відчутті: Україна пам’ятає своїх Героїв і ніколи не забуде ціну, яку заплатила за право бути вільною.
Завершився захід словами Олени Чичкаленко про важливість пам’яті, єдності та вдячності поколінням українців, які виборювали свободу. Після цього студенти та педагоги вирушила до меморіалу загиблим у роки Другої світової війни. Квіти лягли до підніжжя пам’ятника як знак шани, вдячності та пам’яті про покоління українців, які боролися за мир тоді, і про тих, хто виборює його сьогодні.
Такі заходи мають особливу силу. Вони не просто нагадують історію — вони формують світогляд молоді, вчать цінувати життя, свободу, Батьківщину і людську гідність. Сьогодні професійна освіта — це не лише про професію. Це про виховання свідомих, сильних і відповідальних людей, які розуміють: майбутнє України залежить від кожного з нас.
Фото додаються нижче.
