22 червня Україна вшановує День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни — день, який назавжди залишився в історії як початок однієї з найстрашніших трагедій ХХ століття.
Війна принесла на українську землю смерть, біль, руйнування і мільйони людських трагедій. Практично не залишилося жодної родини, якої б не торкнулося лихо війни. Україна заплатила надзвичайно високу ціну за право жити під мирним небом — кожен п’ятий українець загинув у ті страшні роки.
Сьогодні, коли наша держава знову змушена боронити свою свободу від російської агресії, події минулого сприймаються особливо гостро. Ми краще розуміємо біль матерів, які чекали синів із фронту. Розуміємо ціну людського життя, миру і незалежності. І ще сильніше усвідомлюємо, наскільки важливо берегти історичну пам’ять.
До Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни у бібліотеці Жмеринського вищого професійного училища бібліотекар Світлана Вієцька підготувала книжкову виставку «Нам не забути днів війни» та виставку-акцію «Прочитай книгу про війну. Вшануймо ветеранів!».
Традиційно важливу роль у збереженні історичної пам’яті в училищі відіграє бібліотекар Світлана Вієцька. Саме завдяки її кропіткій роботі книжкові виставки стають не просто добіркою літератури, а справжнім простором пам’яті, де сторінки книг оживають історіями людських доль, героїзму та незламності. Через книги, документи, світлини та тематичні матеріали вона допомагає молоді глибше зрозуміти події минулого і відчути нерозривний зв’язок поколінь.
На виставці представлені історичні видання, художня література, фотоальбоми, документальні матеріали та публіцистичні роздуми, які розповідають про трагічні сторінки війни, героїзм українського народу та долі людей, чиї життя назавжди змінили воєнні події.
Книги про війну — це не просто сторінки історії. Це живі свідчення мужності, болю, втрат і незламності. Це пам’ятник тим, хто не повернувся додому, хто загинув на полі бою, у концтаборах, під час окупації чи став жертвою нацистського режиму.
Особливого змісту виставка набуває сьогодні, коли Україна знову переживає війну. Між поколіннями пролягли десятиліття, але біль втрат, мужність захисників і прагнення до свободи залишаються незмінними. Як тоді, так і сьогодні українці борються за право жити на своїй землі, говорити своєю мовою та будувати власне майбутнє.
Ми не маємо права забути тих, хто віддав життя за мир. Не маємо права забути тих, чиї долі були понівечені війною. Пам’ять про них живе у книгах, спогадах, фотографіях і наших серцях.
Вічна пам’ять усім, хто загинув у роки війни.
Вічна шана тим, хто відстоював свободу тоді і продовжує захищати Україну сьогодні.
Фото додаються нижче.
